"Розумієте, у мене таке відчуття, що там, вибачте за вислів, стадо баранів. Як той головний "бекне", туди 125 мільйонів населення і йде. Вони не мають своєї думки, свого бачення. Достукуємося до них, говоримо, показуємо – їм до одного місця. Говорять, що у нас фашисти, нацисти. Ну, ви ж бачили, що цей [Кадиров] сказав: "Шукаємо Бандеру, за його голову даємо якісь гроші". Зараз, мабуть, усі вірять, що Бандера живий", – сказав Зозуля.
Читайте також Шість гравців збірної створили фонд допомоги Україні: перша партія вже у дорозі
Ексфутболіст збірної України також розповів про особливе ставлення російських матерів на потрапляння їхніх синів у полон:
Якби у нас, не дай Боже, була така ситуація, що ми там на когось напали, наприклад. Вже завтра усі наші мами, тати, сестри стояли біля військкоматів, військових частин. Ми б в житті не відпустили своїх дітей! А якби чиясь дитина потрапила в полон, то будь-яка наша мама вже була б у Києві і просила – заберіть мене в полон, але відпустіть дитину.
Окремо Роман звернув увагу на "культуру" спілкування рашистів з рідними:
А як російські мами спілкуються зі своїми синами – чесно, таке враження, що "народила, то ще понароджую", даруйте на слові. В голову таке не лізе, як їхні мами говорять з полоненими синами. Твоя дитина йде на війну, і ти розумієш – вона не повернеться. Можливо, 10% повернуться, потім знову на ротацію. А ти сина так просто відпускаєш.
Зозуля вважає, що питання щодо братерства з агресорами давно потрібно зняти з порядку денного:
Завжди вони казали, що ми брати. Ми зовсім різні, ніякими ми братами не були і не будемо вже ніколи в житті, і дай Боже, щоб ніколи про це і не згадували. Ми зовсім різні, ну зовсім. У нас є якийсь свій стрижень, у нас є нація, у нас є люди, які можуть об’єднатися.