Перемога збірної Данії на Євро-1992 сколихнула футбольний світ. Шмейхель і Ко зуміли створити диво, в яке мало вірили самі скандинави. Про головні фактори, які стали запорукою історичного входу Данії в історію футболу, поговоримо разом з казино Космолот.

Цікаво Fair-play: футбол та казино – на одному полі

Віра в себе

Перед Євро-1992 команду очолив Ріхард Меллер-Нільсен. Він був асистентом Зеппа Пйонтека, який очолював команду впродовж 12 років. Спершу Федерація футболу Данії відмовила йому, адже хотіла домовитися з тренером-іноземцем, який зможе гарантувати видовищну гру команди. Натомість філософія Меллера-Нільсена, який вважав найбільш пріоритетним рахунок на табло, цілком суперечила цьому правилу.

У підсумку данський спеціаліст отримав місце на тренерському містку збірної Данії, але йому заявили просто у вічі: "Ти тут тільки тому, що ніхто інший не захотів". Він не володів авторитетом ні для футбольних чиновників, ані для футболістів, які відверто над ним насміхалися. На перших порах зірки висловлювали своє "фе" через пресу, брати Лаудрупи покинули команду, а збірна Данії пропустила на Євро-1992 Югославію і поїхала на чемпіонат Європи лише через війну, через що команду довелося збирати за 10 днів до початку змагань. Та попри усі ці проблеми на великому турнірі Мюллер-Нільсен не відмовився від своєї тактики, яка у результаті принесла такий фантастичний результат.

На першому тренуванні перед Євро Ріхард сказав: "Наша мета – перемога". Це викликало бурний іронічний сміх команди, який в майбутньому перетвориться у крик щастя від перемоги на турнірі.

Дисципліна

Група з Англією, Швецією та Францією виглядала смертельною. У двох стартових матчах підопічні Меллера-Нільсена взяли лиш одне очко, не забивши жодного гола (0:0 з англійцями та програш 0:1 Швеції). В успіх проти збірної Франції, в якій феєрили Платіні, Папен та Дешам, не вірив ніхто, навіть найзапекліші фанати збірної Данії. Але тут правило "дисципліна б'є клас", яким керувався Ріхард, дала плоди – неочікувана перемога 2:1 та вихід у півфінал.

Попри успіх преса не вірила у Мелера-Нільсена, але в нього повірили футболісти. У матчі 1/2 фіналу данці билися із зірковими Нідерландами, як леви, а Хенрік Андерсен навіть отримав надважку травму коліна. Перемога у серії пенальті після 2:2 в основний та доданий час знову показала ефективність дисципліни.

Читайте також Виправданий ризик у футболі та казино: що спільного

Фінальний матч з грізною німецькою машиною став дивом, яке тривало 90 хвилин. Доля цілком та сповна віддячила тренеру та гравцям за терпіння та відвагу. Спочатку опорник Єнсен, який майже ніколи не бив по воротах, вистрілив у самісіньку "дев'ятку", Шмейхель парирував усі можливі та неможливі м'ячі, а Вільфорт, в якого була хвора донька, "вбив" Німеччину другим голом.

Дотримання стратегії

Попри провальний відбір на Євро-1992, невдалий старт на турнірі, шалену критику футбольних чиновників, роздратування преси і вболівальників та відверте глузування гравців Меллер-Нільсен не зрадив свою стратегію дисциплінованої гри та акценту на результат.

Гравці не хотіли розуміти його принципів, але він знав: варто лише команді здобути важливу перемогу над фаворитом – і тоді їх не зможе зупинити навіть збірна світових зірок.

"Наша мета – перемога на турнірі", – це не слова людини, яка не знає, що робить, або не вірить у свій успіх. Ріхард мав план, і вогонь сильної віри та чітке дотримання стратегії попри катастрофічні проблеми допомогли йому створити "футбольне диво".