У досьє В'ячеслава – понад півсотні ігор у синьо-жовтій футболці. Уродинник каже, що виділити п'ять найкращих поєдинків доволі важко, адже кожен з них залишив по собі яскравий слід у його пам'яті та спогадах.

До теми Ротань назвав ТОП 5 матчів збірної України: від порятунку в Казахстані до шоку для Англії

"Добре пам'ятаю свій дебют у Копенгагені. Тоді на останніх хвилинах Леонід Буряк випустив мене на поле в матчі проти Данії замість Андрія Шевченка. До м'яча я, напевно, тільки один раз доторкнувся. Чи хвилювався? Ні, просто було приємно, що дебютував за збірну. Якщо чесно, то усі мої матчі в головній команді країни минули, ніби один день", – зізнається Шевчук в коментарі Збірна24.

Шевчук та Шевченко / Фото Getty Images

Улюбленими локаціями ексзахисник збірної називає львівський та київський стадіони. "Найяскравіші поєдинки ті, які я провів у Львові. І на старій "Україні", і на "Арені Львів" було дуже класно. Там найкраще збірну підтримували – стабільно повний стадіон, "биток". Краще просто не буває. Також подобалося на "Олімпійському" грати. Пригадую двобій на "Вемблі" проти збірної Англії у чудовій атмосфері. Це велика радість грати на таких аренах", – розповідає колишній збірник.

Приємні та водночас бентежні спогади у Шевчука про чемпіонат Європи у Франції:

Боляче згадувати виступи на Євро-2016. Перед стартом турніру я оголосив, що це буде моє прощання. Мені вже 37 було… До того ж їхав у Францію із пошкодженням задньої поверхні стегна. Якщо поєдинки проти Німеччини та Північної Ірландії відіграв, то третій з поляками уже не міг. Тонус підтримував уколами. Інколи навіть пересуватися просто не міг. Згодом це все добив у Шахтарі. Мав 6 днів відпустки між сезонами, потім почав тренуватися у Паулу Фонсеки. Дуже скоро на одному з тренувань розірвав заднє сухожилля. У той момент зрозумів – це дзвіночок, треба закінчувати кар'єру. Повноцінно не одужав і це мало критичні наслідки.

До теми Попов назвав ТОП 5 матчів збірної: шокувати Росію, стримати чемпіонів світу, побачити Педерсена

Однак чи не найбільшим розчаруванням Шевчук називає битву з французами у 2013-му в плей-оф за вихід на чемпіонат світу. "У Києві ми перемогли 2:0 – це було незабутньо. На жаль, не встигли як слід відновитися до матчу-відповіді. Можливо, злий жарт зіграла певна ейфорія, не правильно підготувалися. А ще вилучення Хачеріді… Зрештою, якби реалізували хоча б один свій момент, то могли розраховувати на більше, – вважає В'ячеслав. – Наприкінці першого тайму мені наступили на палець – як виявилося потім, зламали його. Дивлюся, бутси розірвані, хотів замінити їх. Знімаю взуття, а палець так набряк, що навіть одягнути вдруге не міг. Пізніше два місяці сидів на знеболювальних уколах, на "Кетанові".

У матчі проти Північної Ірландії / Фото Getty Images

Шевчук жодного разу не відзначався у воротах суперників збірної України:

Я ніколи не мав цілі забивати голи. У Шахтарі за стільки років лише чотири рази відзначився. До того ж усі голи забив у одному стилі – у ближній кут. Просто тренував це постійно. Насправді більше задоволення отримував, коли виконував асист.

Колишній збірник зауважує – виступи у головній команді країни були чимось особливим для нього. "У збірну я завжди приїжджав з великим бажанням. Захищати честь країни, одягнути жовто-блакитну футболку… Щасливий і гордий, що був частиною збірної. Також приємно і те, що я був капітаном юніорської збірної, пізніше молодіжної, а згодом виводив партнерів на поле з пов'язкою і в національній команді. Зокрема, на чемпіонаті Європи в останніх своїх матчах. Це назавжди у моїй пам'яті. Можливо, щось не вдавалося, але я намагався компенсувати це бажанням. Вболівальники не люблять фальші. А футбол без вболівальників – це просто підтримка тонусу", – вважає В'ячеслав Шевчук.