Перхун-старший згадує, що син прагнув грати за збірну України та Барселону. Одна з його мрій здійснилася.
Читайте також Сталеві нерви: Доннарумма пояснив, чому не радів після відбитого вирішального пенальті
Сергій дзвонив нам майже щодня – ми постійно перебували на зв'язку. Нехай і з Тирасполя чи з Москви – завжди телефонував. Коли дізнався про збірну, подзвонив нам з відчуттям величезного щастя. То була його мрія – ось вона, збірна України! Він же пройшов усі етапи: юнацька, молодіжна… І нарешті національна команда! – згадує Володимир Сергійович.
Крім того, талановитий голкіпер мав розмову з наставником національної команди Валерієм Лобановським щодо потенційного переходу у Динамо.
Валерій Васильович запросив Сергія у збірну, там поспілкувалися. Після матчу у Латвії Лобановський обійняв Сергія і похвалив. "Ти підеш до мене у київське Динамо?" – запитував Валерій Васильович. Син, звичайно, відповів згодою. Можливо, згодом їхні долі перетнулися б – за умови, якщо б Сергій залишився живим… Сергій питав у Валерія Васильовича чи отримає виклик. "Сергійку, тепер ти наш. Будеш грати за збірну", – заспокоїв його Лобановський, – розповів Перхун-старший.
Свій єдиний матч за "синьо-жовтих" Сергій Перхун провів 15 серпня 2001 року у Ризі. Україна перемогла Латвію з рахунком 1:0. Вже через три дні після спарингу Перхун зазнав смертельної травми у матчі його ЦСКА та Анжі у Махачкалі. 28 серпня 2001-го Сергій помер, не приходячи до тями.
Огляд матчу ЦСКА – Анжі
Варто додати, що у 1994-му у складі юнацької збірної Перхун виграв бронзу чемпіонату Європи-1994 в Ірландії. Поховано Сергія у Дніпрі на Запорізькому кладовищі.