Воротарем став через зайву вагу: ексклюзив з чемпіоном світу, якого прагне отримати "Шахтар"

Про голкіпера "Ворскли" Дмитра Різника все частіше пишуть у пресі. Влітку 2019-го він став тіньовим героєм, адже виграв молодіжний Чемпіонат світу зі збірною України. Воротар не провів жодного матчу на турнірі, проте був частиною великої команди Олександра Петракова.

Читайте також Чому Пятов схожий на Буфона, як бути Луніну і чим дивує Бущан. Пояснює екс-воротар збірної

Згодом Різник почав отримувати більше довіри у клубі і зараз вважається основним воротарем "Ворскли". Крім того, його постійно сватають у закордонні чемпіонати, а віднедавна ним начебто цікавиться "Шахтар". Що думає про усе це 21-річний кіпер – читайте в ексклюзивному інтерв'ю Збірній24.

– Дмитре, у неділю ви сенсаційно програли у Львові. Проаналізували помилки?

– Це був складний поєдинок. Ми прагнули діяти першим номером, однак пропустили необов'язковий гол. А потім ніяк не могли забити. Потенційно я міг відбивати удар гравця ПФК "Львів", але помилився – обрав неправильну позицію. Той м’яч вирішив долю протистояння.

– Незабаром ви відправитеся у розташування молодіжної збірної України. З яким настроєм вирушаєте у табір "синьо-жовтих"?

– Завжди їхав у збірні різного віку з хорошим настроєм. Так буде і цього разу. Коли представляєш країну, то про інше і мова не може йти. Цього разу їду у "молодіжку" з партнером по "Ворсклі" Данилом Сємілєтом. Разом буде веселіше.

– У пресі повідомляли про ваш потенційний виклик до національної збірної. Зараз все-таки вирушаєте у команду Руслана Ротаня?

– Поки що тільки знаю, що отримав офіційний виклик у молодіжну збірну. Час ще є. Як воно буде – побачимо.

– Знову таки преса неодноразово відправляла вас у "Шахтар" і пророкувала вам потенційний перехід у донецьку команду.

– Нічого такого немає… Наразі я є гравцем "Ворскли", тому всі думки пов'язані з рідною командою.

– У вас є хороший приклад – Андрій Пятов також розпочинав у Полтаві, а потім став легендою "гірників". Знайомі з ним?

– Спілкувалися тільки одного разу – після очного протистояння перекинулися кількома словами. Пятов пройшов великий шлях і здобув статус легенди не лише українського футболу. Однак я хочу піти своєю дорогою. У нього своя стежина, у мене – своя. Зрештою, повторити його досягнення дорогого вартує.

– Ви були одним з трьох воротарів золотої команди Олександра Петракова на Чемпіонаті світу. Сильно жалкуєте через те, що так і не зіграли жодного матчу на мундіалі?

– На поле виходять лише 11 футболістів і тільки один з них воротар. Звичайно, я б хотів зіграти і допомогти команді, втім жодних образ немає. Треба дивитися правді у вічі – Андрій Лунін був у відмінній формі, тому він мав місце у старті. Головне – кінцевий результат.

До теми Лунін показав, як готується до "Інтера"

– Ви є корінним полтавцем. Мріяли грати у "Ворсклі" з дитинства?

– Аякже. Це мрія кожного хлопчака з Полтави та області. Я потрапив у футбол випадково – якось у школі на перерві направлявся у їдальню. Мій однокласник займався футболом і запропонував мені спробувати свої сили – от я й погодився піти з ним. У підсумку я став футболістом, а він – ні.

– Починали ви не у воротах.

– Так, спочатку був правим захисником. Але згодом мене змістили на позицію голкіпера – фактично став воротарем через зайву вагу (усміхається, – ред.). Знаєте, як буває – товстеньких хлопців ставлять на ворота. Потім я витягнувся, виріс і від зайвих кілограмів не залишилося і сліду.

– У вашій родині не було раніше спортсменів?

– Старший на десять років брат Сергій займався футболом, проте зламав ключицю і на цьому його кар'єра завершилася. Взагалі рідні мене у всьому підтримують: батьки, дівчина, батьки дівчини. Це справді важливо для мене.

– Кажуть, що Юрій Максимов є одним з найбільших знавців анекдотів та веселих історій в українському футболі. Щоправда, до своїх гравців він максимально вимогливий.

– Наш тренер справді жорсткий, може покричати, посварити, та потім завжди знайде потрібні слова і підбадьорить. Максимов часто жартує і це позитивно впливає на атмосферу у колективі. Я багато працюю із Сергієм Долганським – колись ходив на його матчі у якості глядача, а зараз Сергій Миколайович є тренером воротарів у "Ворсклі". Він практично ніколи не кричить і все детально пояснює. Хоча я б не сказав, що Максимов і Долганський це прототип доброго і поганого поліцейських. Ні, обидва тренери чудово ставляться до підопічних.

– Нещодавно ви вже отримували запрошення від Андрія Шевченка у національну збірну. Як вас прийняв колектив?

– Все відбулося спонтанно – після поєдинку за команду U-21 проти Румунії, який ми виграли 1:0, мені повідомили, що через проблеми з воротарями мене запрошують у табір національної збірної. Підсвідомо очікував на цей виклик. В колективі найбільше спілкувався з давніми знайомими: Валерієм Бондарем та Юхимом Коноплею. Загалом трішки хвилювався – мабуть, як і кожна людина на моєму місці.

– Як почувалися у матчах з німцями та іспанцями, коли на сусідній лавці сиділи Кепа, Лено і Трапп, а на полі грали Де Хеа і Нойєр?

- Недавно бачив їх по телевізору, а тут вони опинилися поруч. Сувенірів не просив, було не до цього. Пізнавально просто поспостерігати зі сторони – як розминаються, як працюють, як рухаються. Цікаво подивитися на роботу майстрів топ-рівня.

– Вас щомісяця кудись відправляють: "Легія", "Монако", "Шахтар". Ви читаєте пресу?

– Так, читаю, але не звертаю уваги на усі чутки. Писати можуть різне. Втім у мене є агент і керівництво "Ворскли". Моя справа – грати.

– Ваша ціль і мета це виступи за кордоном?

– Думки про Європу, звичайно, присутні. Але для цього треба багато працювати.