Коли команда програвала, він плакав: спогади тренера про перші кроки Романа Зозулі у футболі

Першим тренером Романа Зозулі прийнято вважати Юрія Шевченка. Незабаром хлопець потрапив до Віктора Горози, у якого виховувався три роки. У своїх спогадах для Збірна24 тренер згадує про початок шляху Зозулі і приєднується до привітань.

Читайте також Воротарем став через зайву вагу: ексклюзив з чемпіоном світу, якого прагне отримати "Шахтар"

"Роман у мене займався із семи до дев’яти років, – розповідає наставник. – Уже в тому віці було помітно, що з хлопця виросте справжній футболіст. Мама часто мене запитувала: "Вікторе Григоровичу, він буде грати?" Я завжди відповідав ствердно і додавав: "Згадаєте мої слова". Романова мама сильно переживала за сина. Хлопчик також жив футболом. Коли команда програвала, то Ромчик плакав. Мене вражав його сильний спортивний характер. Крім того, він жодного тренування не пропускав. Покажеш вправу чи даси якесь завдання – Зозуля усе виконує. Після тренувань залишався… Справжній фанат!"

У динамівській школі існувало правило, згідно з яким один тренер періодично передає своїх підопічних іншому. Віктор Гороза зізнається, що навіть посварився через це з керівництвом, а потім узагалі пішов з "Динамо". Відтак, Зозуля спочатку потрапив у руки до Володимира Новиченка, а потім до Олександра Лисенка.

"Роман був наполегливим і він традиційно грав у атаці, хоча я дозволяв йому виконувати функції вільного художника. Інколи хлопець опинявся у будь-якій частині футбольного поля", – каже Гороза. Дитячий тренер також виділяє швидкість Зозулі і каже, що навчити цьому дуже складно. "Роман мав вроджену швидкість. Ви можете працювати над технікою, фізичними якостями, витривалістю. А швидкість – це природній дар. І цим даром Зозуля володів. Також він був кмітливим, добре бачив поле. А згодом набивав м’яч найбільше у класі", – розповідає наставник.

Фото – ФК "Альбасете"

Романова гра головою – окрема історія. Тренер відзначає той факт, що Зозуля був трохи нижчим за однолітків, однак класно грав на другому поверсі. Віктор Гороза розповідає, як неодноразово їздив за кордон і звертав увагу на гру головою тамтешніх молодих футболістів. Тому у своїй роботі робив акцент на цих навичках. "Майже кожне наше заняття ми починали з відпрацювання гри головою. У такому маленькому віці навантаження повинні бути порційними і стриманими. Тому ми більше відпрацьовували жонглювання, ніж самі удари. Роман, до речі, тоді був не лисим, а мав красиві кучері на голові", – посміхається Віктор Григорович.

За словами Віктора Горози, майбутній футболіст збірної України непогано навчався у школі. "Ромчик був "хорошистом". Кожного тижня я перевіряв щоденники хлопців. Не хотів, щоб через футбол у дітей погіршувалося навчання. Але я ніколи дітей не ганяв і не кричав на них. Максимум – підказував чи підвищував голос. Я хотів, щоб діти імпровізували на полі. В того ж Зозулі ніколи з цим проблем не було", – відзначає тренер. Віктор Григорович зізнається, що завжди дуже радіє успіхам підопічного, хоча рідко бачить Романа. Однак навіть через багато років не приховує і каже, що сильно пишається своїм вихованцем.