Геніальний диспетчер та Український Зідан: яким був шлях Рикуна у збірній

За головну команду країни Рикун провів 8 матчів. Лише два з них були офіційними.

Читайте також "Спортивна злість і покарання для хорватів" – шедевр Калітвінцева: відео дня

Дебютував Олександр у синьо-жовтій футболці у далекому 2002-му. Леонід Буряк викликав 23-річного півзахисника на двобій в Осаці зі збірною Японії. На старті другого тайму Рикун замінив іншого обдарованого збірника Сергія Закарлюку. Українці програли 0:1, а саме протистояння не запам'яталося чимось надзвичайним. Найбільш промовистий факт – Рикун став першим гравцем маріупольського Металурга, який зіграв за збірну України.

Фото Getty Images

Наступного матчу за збірну Рикуну довелося чекати рівно два роки – Олег Блохін викликав уже гравця Дніпра на спаринг з Македонією (0:1). Олександр відіграв увесь поєдинок, проте знову залишився у тіні. Наша збірна вперше програла при Блохіні, а після гри всі тільки й говорили про розбите обличчя Андрія Шевченка та те, як зірка Мілану покидала поле зі скандалом.

Фото Getty Images

Через місяць Рикун провів свою третю гру за національну команду – у Києві гостювала Словаччина (1:1). Олександра замінили у перерві, а саму зустріч можна вважати знаковою тільки через те, що того вечора свій єдиний гол за збірну забив Олег Венглинський. Незабаром Рикун міг провести ще один матч за головну команду країни, однак відмовився виходити на заміну у компенсований час на "Стад де Франс" проти французів.

Це товариський матч, ми програємо 0:1. Що я можу зробити за три додані хвилини? Трохи заграло самолюбство. Блохіну відповів, що не можу вийти. Він покликав Венглинського, Олег вийшов на 90-й хвилині. Якби це був відбірковий матч, то я б собі такого не дозволив, – розповідав згодом Олександр Валерійович в інтерв'ю champiom.com.ua.

Втім через п'ять місяців Рикун повернувся у команду Блохіна і зробив це велично. Він вийшов на заміну у поєдинку, що сміливо можна називати не лише найкращим для самого Олександра, але й для української збірної. "Синьо-жовті" ефектно перемогли турків у Стамбулі 3:0, а гра Рикуна заслуговувала на різноманітні епітети – від магічної до унікальної. Достатньо поглянути на дві передачі-витвори мистецтва. Одна із них стала гольовою.

Після цього кар'єра Рикуна у збірній рухалася по низхідній. Слідом за яскравим спалахом на "Шюкрю Сараджоглу" були 8 хвилин у переможній грі відбору на ЧС-2006 проти Албанії (2:0), а також три спаринги, у яких українці також тріумфували: над Сербією та Чорногорією 2:1 (57 хвилин), Японією 1:0 (46 хвилин) та Азербайджаном 6:0 (46 хвилин). На останній поєдинок, що відбувся у 2006-му, Рикун приїхав у статусі гравця Металіста.

Фото Миколи Бочка

На післяматчевій пресконференції Олег Блохін був традиційно красномовним і промовисто охарактеризував майбутнє 28-річного Рикуна у національній команді.

Думаю, що це ще не той Рикун, якого ми пам'ятаємо, але, разом з тим, це вже і не той Рикун, якого ми бачили перед самим його відходом з Дніпра. Чи розраховую я на нього у подальшому? А хто його знає... Подивимося.

Згодом були скандали, які чергувалися з геніальною грою та порівняннями із Зінедіном Зіданом від партнерів та тренерів Рикуна. Проте у футболці збірної Олександр Валерійович на поле більше не виходив.