Нехай міряються м'язами у своїй нерозумній державі, – Ребров про ізоляцію Росії та Тимощука

Сергій Станіславович розповів про те, як непросто концентруватися на футболі. Усі його думки з Україною та ріднею, яка залишилася на Батьківщині.

Читайте також Все, що пов'язано із словом "рускій" – буде пов'язано з нацизмом, з геноцидом, – Шовковський

Я майже не випускаю з рук телефон, і в стрічку новин заглядаю частіше, ніж у робочий комп'ютер. Ми постійно дзвонимо батькам, друзям, знайомим. Зараз усі ми живемо не футболом і намагаємось всіляко допомагати… Втім, я вдячний своїм помічникам та футболістам. Щойно розпочалася війна, я сказав їм, що всі мої думки тепер в Україні. Як зможу, так і працюватиму, і вони мені допомагають у цьому своїм ставленням, – сказав Ребров.

Український тренер розповів про те, що відбувається у Дубаї у ці дні: "Бувають і конфлікти. Як у Росії, так і тут, достатньо жертв багаторічної пропаганди. Ці люди, на жаль, непохитні. На кожну гру я виходжу із українською символікою. З нею ходжу і містом, і бувають такі росіяни, які підходять і вибачаються. Але таких мало".

Раніше Ребров виступав за казанський Рубін. Він каже, що намагався донести правду росіянам:

За весь цей час я надіслав достатньо повідомлень, але фактор пропаганди відіграє свою роль. Вистачає людей, які всі розуміють і подумки нас підтримують, але закони цієї жахливої ​​країни сковують усі ініціативи. Втім, мені все одно, на який термін їх можуть посадити — за їхньої мовчазної згоди вбивають мій народ і руйнують мою країну.

Ребров не вірить у те, що російські спортсмени зможуть висловити свою принципову позицію щодо війни в Україні:

Я вас прошу, там ніхто ніколи не виступить. Особливо – спортсмени. Можливо, раніше – можливо – і можна було сказати, що спорт – поза політикою, але не зараз. Росіяни завжди відрізнялися чимось особливим. То футболісти одягнуть майки з підтримкою війни, то хтось вийде на п'єдестал із новоявленою свастикою, то ці численні допінгові скандали.  У моїй уяві головна мета спорту – перемога у чесній боротьбі. Але росія – вона ж інша. Там потрібні медалі на Олімпіаді, щоби показати: "З нами сила, з нами Бог". Для них це навпаки, інструмент, щоб показати, які вони великі. Нехай тепер міряються м'язами всередині своєї неосяжної і нерозумної держави.

Крім того, тренер Аль-Айна розповів, чому вважає, що спорт не перебуває поза політикою:

Мої батьки, мої друзі сидять удома і не знають, коли до них щось прилетить, а вони кажуть, що спорт поза політикою? Вони мають боротися за батьківщину, яка запускає ракети на землю? Вони отримують зарплату, платять податки, які йдуть на озброєння проти нас, та хочуть виступати з Україною в одному турнірі? Ні вже, будь ласка.

Окремо Ребров прокоментував і цинічне мовчання Анатолія Тимощука:

На жаль, існує категорія людей, котрі розуміють, що в Україну вони вже не повернуться, а в Європі вони нікому не потрібні. Це стосується не лише спортсменів, а й людей шоу-бізнесу, які народилися в Україні. Я впевнений, що Толя десь усередині переживає, але йому, напевно, треба годувати свою сім'ю – і це для нього важливіше за громадянську позицію. Це його життя. Ось тільки під час війни не можна посісти нейтральну позицію. Посиджу, мовляв, пару тижнів, зачекаю, на чиєму боці буде перевага, і потім висловлю свою думку. Ні. Такого не буде, і я сподіваюся, що наша країна очиститься від таких людей.