Хотів, щоб наш прапор побачив увесь світ: історія відчайдушного забігу у півфіналі Олімпіади
Жовто-блакитний прапор є символом незалежності та свободи. За нього віддавали життя та проливали кров, він є об'єктом гордості та власної ідентичності. Зараз українські стадіони важко уявити без синьо-жовтих барв, однак у недалекому минулому поява на спортивних змаганнях з українськими знаменами могла зустрічати серйозний спротив.
У липні 1976 року представник української діаспори у Канаді Данило Мигаль використав прапор як маніфест і предмет для розголосу. І вибіг із ним на поле під час футбольного матчу.
Читайте також Революція Гідності змінила мою свідомість, – ексворотар збірної України про незалежність
Головна ціль мого вчинку – демонстрація усьому світу, що ми, українці, маємо свій прапор і можемо мати свою державу. Хотів, щоб наш прапор побачив увесь світ, – пояснює свій унікальний стрікерський забіг на поле Данило Мигаль.
Півфінал Олімпіади – ідеальна можливість для привернення уваги. До того ж серед учасників поєдинку – збірна СРСР, у стартовому складі якої вийшли одразу 9 українців (Блохін, Буряк, Решко та інші). Нехай і частина з них не надавала особливого значення неочікуваній появі земляка на полі монреальської арени, однак у Данила був свій чіткий меседж.
Як Данило Мигаль вибіг з прапором України на поле: дивіться відео
Разом із друзями зі Спілки української молоді (СУМ) 20-річний хлопець подолав півтори тисячі кілометрів з Тандер-Бею до Монреалю. Вибігання Мигаля на поле у матчі СРСР – НДР не було єдиним проявом спротиву. Напередодні гри "сумівці" прийшли під будівлю, де майоріли прапори усіх країн-учасниць Олімпіади. Андрій, молодший брат Данила Мигаля, виліз на флагшток і зірвав радянський стяг. Далі хлопці спалили червоне полотно на знак засудження репресій радянської влади проти українців.
Мені було складно зрозуміти, чому українські спортсмени мають виступати під чужим прапором. Це несправедливо, адже на честь їхніх перемог повинен був здійматися у небо саме синьо-жовтий прапор. А ще я розумів – за Олімпіадою слідкує весь світ, і це чудова можливість заявити про незалежність України, – розповідає Данило.
Безпосередньо на півфінальному матчі Мигаль та його друзі провели ще одну акцію, своєрідне модульне шоу. "Сумівці" склали гасло Freedom Ukraine за допомогою букв, які кожен з хлопців тримав у руках. А ще розгорнули 30-метровий прапор. Данило пояснює – така масштабність повинна була привернути увагу і нагадати усім, що Україна є незалежною державою з власною символікою. Зрештою, телеглядачі з СРСР вчинок українця не побачили – резонансні кадри у трансляцію не потрапили, оскільки їх встигли вирізати.
Данило зазначає: його прорив на поле не був ідеально спланованим, він не мав жодного сценарію. Певною мірою, ним керувала спонтанність. Навіть гопак, який чоловік станцював у центрі поля, був радше проявом емоційного піднесення. Поліція, яка відверто проґавила забігання стрікера, змушена була виправляти свої огріхи.
Данило в оточенні поліції / Скриншот із відео
Мигаля забрали до відділку, де він провів кілька годин. Незабаром хлопця випустили – як виявилося, після допомоги сина Степана Бандери – Андрія. Той працював на Олімпіаді як акредитований журналіст, а ще був відомим у Канаді громадським діячем, зокрема, організовував масові акції на захист політичних і релігійних в'язнів в Україні.
Зараз Данило мешкає у Тандер-Бей, однак повністю інтегрований в українське суспільство і є активним учасником життя нашої діаспори. Нещодавно він зустрівся з послом України в Канаді Андрієм Шевченком і отримав відзнаку.
Мигаль та Шевченко / Фото з архіву Данила Мигаля
Мені б дуже хотілося приїхати в Україну і, сподіваюся, найближчим часом мій задум здійсниться – каже пан Мигаль. – А поки ми з нетерпінням готуємося до Дня прапора та Дня Незалежності. З особливим настроєм слідкуватиму за трансляцією із Києва – дуже чекаю на святковий парад на Майдані Незалежності. Завжди пам'ятаю про те, що я – українець.
Данило зізнається, що ніколи не шкодував про вчинок, на який наважився 45 років тому. Характерно, що чоловік зберігає саме той унікальний синьо-жовтий прапор і готовий віддати його у музей.
"Кожен може щось зробити для своєї держави. У той момент я вирішив, що маю нагоду допомогти Україні ось таким чином. Я зробив те, що я зробив", – щиро розповідає Данило Мигаль, відчайдушний чоловік, який здійснив особливу акцію, що спонтанно народилася у його серці.